Районна газета

МЕНШЕ СМІТТЯ - КРАЩЕ ЖИТТЯ!

Сьогодні в Україні склалася критична ситуація довкола твердих побутових відходів (ТПВ), що спричинено постійним зростанням їх утворення та накопичення, недосконалими практиками поводження з ними, а також зміною морфологічного складу відходів, яка відбулася впродовж останніх кількох десятиліть

Серед видимих негараздів – засмічені населені пункти та водні джерела, тліючі звалища, знищення цінних ресурсів. Серед невидимих – існуюча ментальність, яка дозволяє людям жити в засміченому середовищі та безцільно розкидатися цінними ресурсами.

Стихійні звалища та забруднене довкілля нікуди не зникають та лишаються проблемою, яка стоїть перед громадою. До того ж законодавство створює правовий тиск на місцеві громади, щоб спонукати їх створювати системи поводження з ТПВ.

Сучасна система поводження з ТПВ повинна бути спрямованою на увесь цикл поводження з відходами – від збирання до захоронення, базуватися на економічно обґрунтованих тарифах, враховувати необхідність інформаційної роботи з утворювачами відходів. Усе це потребує значних інвестицій, професійного підходу, підтримки населення. Водночас надані органам місцевого самоврядування повноваження повною мірою не підкріплено фінансовими ресурсами; їм не вистачає професійних знань та підтримки для створення сучасних систем поводження з відходами.

Переважна більшість органів місцевого самоврядування наразі розглядають поводження з ТПВ лише як завдання очищення населеного пункту від сміття. А що трапляється з відходами після вивезення (якщо взагалі система збирання та вивезення відходів існує) – їх хвилює мало. Та й частіше за все відходи викидають на екологічно небезпечні сміттєзвалища. Тобто заради збереження «власного обличчя» всі ми нехтуємо екологічною безпекою.

Проблема відходів може бути ефективно вирішена тільки за активної участі місцевої влади та місцевого населення. Оскільки рішення не зводиться до вибору і придбання "адекватною" технології, а вимагає комплексного втручання в усі - соціальні та економічні - аспекти проблеми, то участь влади не повинно зводитися лише до прийняття "керівних рішень, 'а насправді всі етапи - оцінка проблем, вибір альтернатив мають відбуватися не одноразово, а безперервно.

Наразі ТПВ переважно вивозять на спеціально облаштовані полігони та стихійні звалища. Незначну частину ТПВ знешкоджують на сміттєспалювальних заводах. Проте у розвинених країнах застосовують багато методів утилізування ТПВ, серед яких основними слід вважати рециклінг, компостування, анаеробне ферментування та термічне обробляння.

Повторне використання (рeциклінг). Рециклінгу передує роздільне збирання або сортування ТПВ. Слід однак зазначити, що якість сортування значною мірою залежить від загальної культури і дисциплінованості населення. В Україні сьогодні роблять лише перші спроби впровадити роздільне збирання ТПВ. Після сортування вилучені компоненти переробляють, виготовляючи товарний продукт.

Біотермічне компостування твердих побутових відходів у світовій практиці розвивалося як альтернатива спалюванню. Передбачали, що одним із напрямів утилізування органічного компонента ТПВ буде переробляння його в органічне добриво (компост). З відомих сьогодні методів найефективнішим і найбільш гігієнічним є метод переробляння в циліндричних барабанах, що обертаються. На деяких заводах запроваджують технологію термічного обробляння фракцій, що не підлягають компостуванню. Однак компост, отриманий на усіх зазначених заводах, має поганий товарний вигляд, низьку якість, його складно продати.

Анаеробне ферментування твердих побутових відходів. На сьогодні більшість ТПВ великих міст вивозять на полігони, розташовані за десятки кілометрів. Зауважимо, що оскільки обладнаних відповідно до санітарних норм полігонів в Україні обмаль, значну частину ТПВ вивозять на необладнані або стихійні звалища. Можна прогнозувати, що в найближчій перспективі кількість сміттєзвалищ помітно не зменшиться. У такій ситуації найефективнішим залишиться метод санітарного засипання землею і отримання біогазу. З цією метою побутове сміття засипають за визначеною технологією шаром ґрунту товщиною 0,6—0,8 м і утрамбовують. Такі полігони оснащують вентиляційними трубами, газодувками та ємностями для збирання біогазу.

Термічні методи переробляння. На цей час у світовій практиці найбільшого розповсюдження набули термічні методи утилізування ТПВ — спалювання, газифікування і піроліз.

По тому, як люди ставляться до сміття, можна судити наскільки суспільство цивілізоване. Чим вище щабель розвитку, тим гостріше постає проблема утилізації все різноманітніших відходів. Водночас суворішають і вимоги до тих, хто дозволяє собі смітити у громадських місцях. У нас же застаріла "сміттєва" проблема, особливо проблема утилізації відходів промисловості, ніяк не зрушить з мертвої точки. Підприємства не зацікавлені за свої кошти створювати спеціалізовані цехи й ділянки по переробці й утилізації відходів. Неутилізоване сміття завдає шкоди екології, сміттєзвалища, де гниють сотні тонн непотребу, отруюють повітря, грунт, підземні води й перетворюються у серйозну небезпеку для людини і довкілля.